сьогодні рівно рік, як його немає з нами


хто за життя пожалів води

не проливайте сліз


я вгору злетів

щоб видніше було

допомагати Господові

робити цей світ кращим


а то усі просять і просять

а хто ж Йому допоможе

тільки Поет

холодне скло
прозоре і жорстоке
а ми на нім
щоденно і натхненно
малюємо свій власний
добрий світ
хто кольоровий
хто буденно-сірий
залежить скільки
барви дав Господь
і вже чи поодинці
чи дуетом
змагаємось в мистецтві вітражів
і кожному художнику здається
що справжнім світом є його творіння
а в інших так
малюночки на склі

Перемариться, перемріється,
врешті-решт, колись перехочеться...
А воно-мов дощем навієно,
а воно-мов вогнем наврочено-
зацвітає в тобі і вруниться,
ніби папороть на Купалоньку,
як дитина, до серця тулиться,
вибухає зеленим спалахом...
Але ти ж його вирвеш з коренем,
поховаєш під шаром попелу:
хай лежить собі, упокорене,
щоб дурниць не робити зопалу.
І, на кілька століть зістарена,
так спокійно додому йдеш...
Переснилося, перемарилось,
перемріялось, врешті-решт!