Вже й бузьки прилетіли, а дощ- немов осінній,
Холодна сіра мжичка,і вітер до кісток...
Вкраїна, як ніколи, чекає Воскресіння,
Чекають навіть квіти- не тулять пелюсток.


А на поля упала голодна воронія,
Та й землю розгрібає, вискубує шафран...
Вкраіна, як ніколи, потребує Месіі--
Іх тисячі в шпиталях караються від ран.

Вже сталося, Вкраіно. Вкотре тебе розп'ято
І зраджено в твоїх же вишневеньких садках.
О Боже, скільки можна і падати, й вставати,
І тугою за Сином спливати у віках?!

Та знов у небі чути блакитні передзвони,
І навіть залпи "Градів" стихають на той час.
Йде по землі Великдень з бриндушкою в долоні-
Вкраїна воскресає у кожному із нас!