А мудрість приходить не із сивиною—із втратами, і хрестик печальний ще вишиє доля не раз. ще вічність прискіпно у душу мені зазиратиме Очима лелек, що давно відлетіли від нас. «Та скільки ж іще?—запитаю, до краю стривожена. Ще скільки хрестів на своєму шляху промину? Чому ж ти до друзів так швидко приходиш, не-про-ше-на, Що вкотре плече підставляю під чорну труну?.." Злітають лелеки , туман розганяючи крилами, Зливаються з сонцем, проміння сплітають в пісні. За ними ще довго тужитиме дощ над могилами, Та пам'ять на скроні порошею ляже мені.