БАЛАДА ПРО ЗУСТРІЧ

Я зустрів тебе в чужому місті
І застиг, не в силі підійти:
Стільки літ ні чутки ані вісті,
А тепер—невигадана ти.

Ти…не ти…чи то мені здалося…
Ніби та—і все-таки не та.
Вже не те—фарбоване—волосся
І не ті—мальовані—вуста.

Вже й усмішка не така калинна.
І в очах—розпука, а чи лють…
Я би молитовно—на коліна,
Але побоявся: засміють.

І отак залишився стояти,
І дивився пам’яті услід,
Бо любов, засаджена за ґрати,
І тепер не вирвалась на світ.