Друзiв тодi не кликав,
був-бо один, як перст.
З серця останнiм криком
вирвався в небо хрест.

Чеку зiрвав з гранати,
"Я не здаюсь!"--кричав...
Вiн не хотiв вмирати:
вдома ждало дiвча.

Чи не її хустину
видно бiля хреста?
"Вмер вiн за Україну",--
шепчуть її вуста.

Має над ним в блакитi
сонячна хоругов,
та червонiють квiти,
як незасохла кров.